цистицеркоз

ЦИСТИЦЕРКО́З, а, ч.

Хвороба людей та тварин, спричинюванацистицерками стьожкових червів свинячого або бичачого ціп'яка і характеризується корчами, порушенням психіки, втратою зору тощо.

Цистицеркоз у людини виникає у разі потрапляння яєць свинячого солітера до шлунка, де личинка звільняється від оболонки і плином крові заноситься у тканини (мозок, очі, шкіру, м'язи та ін) (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. цистицеркоз — -у, ч. Гельмінтоз, що спричинюється паразитуванням у тканинах личинкових стадій свинячого ціп'яка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. цистицеркоз — цистицерко́з хвороба тварин та людини, спричинювана цистицерками. Характеризується корчами, порушенням психіки, втратою зору тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука