цокотливий

ЦОКОТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Короткий, уривчастий (про звуки).

Часто, настроюючи приймач, чув [Володька] якісь дивні цокотливі звуки. Наче хтось на особливій машинці не то цокотів, не то вищав (М. Трублаїні);

Почулися чиїсь легкі, цокотливі кроки (В. Кучер).

2. Який видає короткі, дзвінкі, уривчасті звуки (про птахів, комах і т. ін.).

Одмахнувшись рукою від дотепів осавула, як від цокотливої мухи, він сказав: – Я Демид Півторакожуха, і чхати мені на канцлера, султана та цісаря... (Н. Рибак).

3. розм. Схильний цокотати (у 3 знач.); який цокотить (про людину).

– Та не я буду, коли не стану трактористкою, – вихопилась з дівочого гурту цокотлива Стефанія, дочка Семена Новака (І. Цюпа);

Цікава дівчинка... Жвава, цокотлива (М. Чабанівський).

Значення в інших словниках

1. цокотливий — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
2. цокотливий — цокотли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. цокотливий — -а, -е. 1》 Короткий, уривчастий (про звуки). 2》 Який видає короткі, дзвінкі, уривчасті звуки (про птахів, комах і т. ін.). 3》 розм. Схильний цокотати (у 3 знач.); який цокотить (про людину).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цокотливий — БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. цокотливий — ЦОКОТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Короткий, уривчастий (про звуки). Часто, настроюючи приймач, чув [Володька] якісь дивні цокотливі звуки. Наче хтось на особливій машинці не то цокотів, не то вищав (Трубл.  Словник української мови в 11 томах