цікавитися
ЦІКА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. ціка́вляться; недок.
1. Намагатися дізнатися про кого-, що-небудь; виявляти увагу, інтерес до когось, чогось.
Старий рибалка охоче відповідав на всі запитання Сахно, що цікавилася його життям-буттям (Ю. Смолич);
Щодня маючи справу з школярами, вона почала по-справжньому цікавитись педагогікою (О. Донченко);
Тимко не дуже цікавився, хто такий Махоткін, що він робить (Григорій Тютюнник);
– Народ цікавиться, як воювали, як проливали кров (О. Довженко);
[Слідчий:] Я цікавлюся знати – в кайданах вас тримають? (О. Левада);
// Звертатися до кого-небудь із запитанням; питати.
– А він доправди бачив, як ви-те з нами позавчора свині пасли? – цікавилась Дарка (Леся Українка);
Приходив сторож і, майструючи цигарку, цікавився: – Що, може, щось украдено? (Григорій Тютюнник);
– Жінку маєш? – цікавився старий, змірявши оком Василя, ніби намагаючись сам вгадати (М. Томчаній).
2. ким, розм. Відчувати потяг, прихильність до кого-небудь.
Богдан усе ще .. гарний і поважний мужчина і все ще, як мені здається, цікавиться нею (О. Кобилянська);
Їздові довго міркували, чому іноземки так цікавляться їхнім куховаром, пронозуватим і сутулим, як сільський дячок (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)