цілковий
ЦІЛКО́ВИЙ, вого. ч., заст.
Срібна монета вартістю один карбованець.
Сім цілкових всунула матінка невістці (Я. Щоголів);
Я – все, що в мене є – тобі оддам: скриню і сто цілкових грошей, і корівку (Ганна Барвінок);
Величний служитель щось буркнув їм, миттю прийняв від Обеременка цілковий і впустив мужиків у будинок (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)