цілковий
ЦІЛКО́ВИЙ, вого. ч., заст. Срібна монета вартістю один карбованець.
Сім цілкових всунула матінка невістці (Щог., Поезії, 1958, 152);
Я— все, що в мене є — тобі оддам: скриню і сто цілкових грошей, і корівку (Барв., Опов.., 1902, 89);
Величний служитель щось буркнув їм, миттю прийняв від Обеременка цілковий і впустив мужиків у будинок (Ільч., Серце жде, 1939, 331).
Словник української мови (СУМ-11)