цілко

ЦІ́ЛКО. Присл. до цілки́й.

— Раз! — скрикнула попадя і вдарила картами по носу. Цілко улучила вона по самому кінчику, аж у нього сльози потекли (Мирний, III, 1954, 195).

Значення в інших словниках

1. цілко — ці́лко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. цілко — ЦІ́ЛКО. Присл. до цілки́й. – Раз! – скрикнула попадя і вдарила картами по носу. Цілко улучила вона по самому кінчику, аж у нього сльози потекли (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. цілко — Присл. до цілкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови