цілушка
ЦІЛУ́ШКА, и, ж., розм.
Те саме, що окра́єць 1.
Мартин витяг з-під настільника ножа з червоною колодочкою і, зрізавши цілушку з паляниці, поклав першу скибку Коропові (Г. Косинка);
– Це ж стріну усіх неодмінно, За ними я довго скучав... – І хліба цілушку ячмінну З мішка фронтовик діставав (Я. Шпорта);
* Образно. Смеркання осипалося попелом, погойдувалося на хвилях, і хмари, згори осяяні цілушкою призахідного сонця, знизу вже підпливали сутінками (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)