цінькання
ЦІ́НЬКАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. ці́нькати і звуки, утворювані цією дією.
Се був голос дзвонів, якими дзвонено на тривогу, на прогнання граду і який тепер, супроти тої гігантської музики в природі, виглядав мов цінькання дримби супроти могутнього оркестру (І. Франко);
Ми тиснули ворожу лаву, білі одступали. Гострі вибухи різали жовтневу ніч, й вона боляче плакала ціньканням куль і стогнала залізним стогоном (Г. Епік);
І тепер, звідки Петрові сочилося оте живе Хабіджине цінькання, темінь була чорніше за чорне, аж сиза (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)