чавун
ЧАВУ́Н, ч.
1. род. у́. Сплав заліза з вуглецем та іншими елементами, з якого виготовляють сталь або виливають металеві вироби.
Це були величні пам'ятники – з чавуну, з бронзи, з мармуру (С. Журахович);
* У порівн. Остапове чоло сковане думками. Чоло вперте, міцне, мов чавун (К. Гордієнко);
Не всі оті міфічні.. витвори із пшеничного або житнього борошна, а глевкий, беручкий до зубів, важкий, як чавун, чорний, як совість тюремників, шматок пайкового хліба (А. Дімаров).
2. род. а́. Посудина, горщик із такого сплаву.
Мотря встала, розпалила в печі й приставила чавун з водою (І. Нечуй-Левицький);
Господиня принесла чавун теплої води (Олесь Досвітній);
От чавун оцей як становила виварювать, так сміялась, аж реготала, так то швидко закипить (з легенди).
△ (1) Дзерка́льний чаву́н, заст. – чавун з домішкою марганцю, використовуваний у виробництві сталі.
Дзеркальний чавун має білий колір з променистим зломом і вміст марганцю від 10 до 25% (з навч. літ.);
(2) Ковки́й чаву́н – чавун, який одержують із білого чавуну внаслідок тривалого відпалювання (до 25 год.).
Ковкий чавун має велику міцність і добру пластичність (з навч. літ.);
(3) Чу́шковий чаву́н – прогдукт первинного плавлення у вигляді довгастих чушкоподібних зливків із пережимами.
◇ Немо́в (як, ні́би, мов) чавуно́м нали́тий див. нали́тий.
Словник української мови (СУМ-20)