чавунець
ЧАВУНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
Зменш. до чаву́н 2.
Незабаром він докопався до чорного, обплетеного мідним дротом чавунця (М. Стельмах);
Рибку смажить [матуся] мені, горілочку з стрючком [стручком], з хріном підносить мені, чайок у чавунці гріє мені (А. Тесленко);
Зливає [мати] йому на руки теплої води з чавунця та все допитується: чи надовго приїхав та чи скоро зовсім додому верне (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)