чавунець

ЧАВУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до чаву́н 2.

Рибку смажить [матуся] мені, горілочку з стрючком [стручком], з хріном підносить мені, чайок у чавунці гріє мені (Тесл., З книги життя, 1949, 79);

Зливає [мати] йому на руки теплої води з чавунця та все допитується: чи надовго приїхав та чи скоро зовсім додому верне (Кучер, Дорога.., 1958, 133).

Значення в інших словниках

1. чавунець — див. чавун  Словник синонімів Вусика
2. чавунець — [чавунец'] -н'ц'а, ор. -нцем, м. (на) -н'ц'і, р. мн. -н'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
3. чавунець — ЧАВУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до чаву́н 2. Незабаром він докопався до чорного, обплетеного мідним дротом чавунця (М. Стельмах); Рибку смажить [матуся] мені, горілочку з стрючком [стручком], з хріном підносить мені, чайок у чавунці гріє мені (А.  Словник української мови у 20 томах
4. чавунець — чавуне́ць іменник чоловічого роду посудина  Орфографічний словник української мови
5. чавунець — -нця, ч. Зменш. до чавун 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. чавунець — Чавун, -на м. 1) Чугунъ. 2) Чугунный горшокъ. Чавун з окропом. Ком. II. 18. ум. чавунець. Драг. 425.  Словник української мови Грінченка