чадо
ЧА́ДО, а, с.
1. заст., тепер жарт. й ірон. Дитина (син або дочка).
Та через його потайні радощі трохи не вмерла й сама Настуся, єдине чадо, що народилось у нього (Ганна Барвінок);
– Радо б я тобі послугувала, Так у мене не купане чадо (Л. Первомайський);
* Образно. Земля-ненька поспішається показати батькові [сонцю] свої чада неоцінні і щогодини, щохвилини виводить напоказ то билинку манісіньку, то чудову квітку (Л. Яновська);
* У порівн. Після кожної громовиці цар дрібно та часто хрестився, бив поклони, потів од перестраху, бо грому боявся, мов недоросле чадо (О. Ільченко);
* Образно. * У порівн. Зараз же і батьки, і їхні чада спокійно відпочивають на дачах (В. Канівець);
// Той, хто підлягає старшому (цареві, королю і т. ін.); підданий.
Ввіходить у путах залізних Іван і ницо навколішки пада: – Ясніший королю, ти батько і пан, А ми твої вірнії чада (М. Старицький);
// Те саме, що парафія́нин (перев. у мн.).
Віками наші священики, закінчуючи проповіді, нагадували чадам своїм: “Будьмо милосердні, то й самі милосердя доступимо! (з наук.-попул. літ.).
2. збірн. Діти.
Ой дай вам, Боже.., прибутки добрі... із усім домом, із чесним двором, з паньматкою, всею челядкою, із усім чадом (Сл. Б. Грінченка).
3. перен., книжн., ірон. Про породження чого-небудь (епохи, певного соціального середовища або угруповання, якихось впливів і т. ін.).
Зароджується у нас [в Галичині] .. і лібералізм, до котрого так голосно признається д. Федір Чорногора в імені цілої “Правди”, в імені всіх народовців галицьких. Що ж воно за таке чадо, той лібералізм? (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)