чародійка
ЧАРОДІ́ЙКА, и, ж.
1. заст. Жін. до чароді́й 1; чарівниця (у 1 знач.).
2. перен. Жін. до чароді́й 2.
Чи їй справді щось Силу магнітну дало, Чи вродилась вона чародійкою: Цілий вечір З другою танцюю на зло, А душа умліва за Марійкою (С. Олійник);
З цілою силою гарячої любові він обняв сю чародійку-дівчину (І. Франко);
* Образно. Природу часто називають чародійкою. Це вона дає все необхідне для життя людини, для її практичної діяльності (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)