чародійка
ЧАРОДІ́ЙКА, и, ж.
1. заст. Жін. до чароді́й 1.
2. перен. Жін. до чароді́й 2.
Чи їй справді щось Силу магнітну дало, Чи вродилась вона чародійкою: Цілий вечір З другою танцюю на зло, А душа умліва за Марійкою (С. Ол., Вибр., 1959, 198);
З цілою силою гарячої любові він обняв сю чародійку-дівчину (Фр., III, 1950, 411);
*Образно. Природу часто називають чародійкою. Це вона дає все необхідне для життя людини, для її практичної діяльності (Наука.., 10, 1962, 22).
Словник української мови (СУМ-11)