чародійний
ЧАРОДІ́ЙНИЙ, а, е.
1. заст. Те саме, що чарівни́й 1.
Згадка про купи золота, пройняла дрожем молодих пастухів. Ніколи в житті не бачили вони золотої монети і тільки чули про її чародійну силу (Гжицький, Опришки, 1962, 196).
Чароді́йна па́личка див. па́личка.
♦ Чароді́йний ліхта́р, заст.— те саме, що Чарівни́й ліхта́р ( див. чарівни́й).
В невеличкому березовому гайку, ніби в чародійному ліхтареві, догорає сонце, і кожна берізка міниться багатством барв (Стельмах, І, 1962, 352).
2. перен. Те саме, що чарівни́й 2.
О ніч! О любощі співочі! О чародійні в яві сни На святі першої весни! (Стар., Поет. тв., 1958, 26);
Мир душі твоїй, Кобзарю! Мир вам, пісні чародійні! Мир вам, струни золоті! (Фр., XIII, 1954, 8);
Струмочком чародійним дзвенить онуки сміх (Тер., Правда, 1952, 99).
Словник української мови (СУМ-11)