часловець
ЧАСЛО́ВЕЦЬ, вця, ч., розм.
Те саме, що часосло́в.
У год вчистив [Пістряк] граматику, два годи вчив часловець (Г. Квітка-Основ'яненко);
– А до школи поїдеш? – Нехай їй біс! Мені і так остогид той часловець та псалтирі (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)