часослов
ЧАСОСЛО́В, а, ч., рел.
Богослужбова книга з текстами релігійних пісень та молитов, призначених для щоденних церковних відправ (з Х до сер. ХІХ ст. правила за читанку при навчанні грамоти).
[Левенець:] Пустіть мене, панове! Я часослова колись... я в дяка вчився. [Дехто:] Пустіть, пустіть! Ось учений (М. Старицький);
– А нам досить і тієї науки, яка була при Ярославі Мудрому: церковна азбука, часослов і псалтир (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)