часословець
ЧАСОСЛО́ВЕЦЬ, вця, ч., рел.-церк., розм.
Те саме, що часосло́в.
– Я вчився вдома в батька та в карапишинського дяка: вивчив часословець, псалтир, вмію читати апостола (І. Нечуй-Левицький);
В тих торбах, опріч шкільних книжок, були напхані календарі, часословці, житія і які тільки знайшлися дома інші книжки (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)