часословець

ЧАСОСЛО́ВЕЦЬ, вця, ч.., церк., розм. Те саме, що часосло́в.

— Я вчився вдома в батька та в карапишинського дяка: вивчив часословець, псалтир, вмію читати апостола (Н.-Лев., III, 1956, 51);

В тих торбах, опріч шкільних книжок, були напхані календарі, часословці, житія і які тільки знайшлися дома інші книжки (Вас., I, 1959, 149).

Значення в інших словниках

1. Часословець — Часосло́вець іменник чоловічого роду Часослов розм.  Орфографічний словник української мови
2. Часословець — див. Часослов  Словник церковно-обрядової термінології
3. часословець — ЧАСОСЛО́ВЕЦЬ, вця, ч., рел.-церк., розм. Те саме, що часосло́в. – Я вчився вдома в батька та в карапишинського дяка: вивчив часословець, псалтир, вмію читати апостола (І.  Словник української мови у 20 томах
4. часословець — -вця, ч., церк., розм. Те саме, що часослов.  Великий тлумачний словник сучасної мови