часослов

ЧАСОСЛО́В, а, ч., церк. Богослужбова книга з текстами релігійних пісень та молитов, призначених для щоденних церковних відправ (у давнину правила за читанку при навчанні грамоти).

[Левенець:] Пустіть мене, панове! Я часослова колись… я в дяка вчився. [Дехто:] Пустіть, пустіть! Ось учений (Стар., Вибр., 1959, 476);

— А нам досить і тієї науки, яка була при Ярославі Мудрому: церковна азбука, часослов і псалтир (Стельмах, І, 1962, 335).

Значення в інших словниках

1. Часослов — Часосло́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. Часослов — І Часословець Церковно-богослужбова книга, що містить тести незмінних частин усіх богослужінь добового кола, крім Літургії; заст. Орологій  Словник церковно-обрядової термінології
3. часослов — ЧАСОСЛО́В, а, ч., рел. Богослужбова книга з текстами релігійних пісень та молитов, призначених для щоденних церковних відправ (з Х до сер. ХІХ ст. правила за читанку при навчанні грамоти). [Левенець:] Пустіть мене, панове! Я часослова колись...  Словник української мови у 20 томах
4. часослов — -а, ч., церк. Богослужбова книга з текстами релігійних пісень і молитов, призначених для щоденних церковних відправ (у давнину правила за читанку при навчанні грамоти).  Великий тлумачний словник сучасної мови