часослов

часосло́в

-а, ч., церк.

Богослужбова книга з текстами релігійних пісень і молитов, призначених для щоденних церковних відправ (у давнину правила за читанку при навчанні грамоти).

Значення в інших словниках

1. Часослов — Часосло́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. Часослов — І Часословець Церковно-богослужбова книга, що містить тести незмінних частин усіх богослужінь добового кола, крім Літургії; заст. Орологій  Словник церковно-обрядової термінології
3. часослов — ЧАСОСЛО́В, а, ч., рел. Богослужбова книга з текстами релігійних пісень та молитов, призначених для щоденних церковних відправ (з Х до сер. ХІХ ст. правила за читанку при навчанні грамоти). [Левенець:] Пустіть мене, панове! Я часослова колись...  Словник української мови у 20 томах
4. часослов — ЧАСОСЛО́В, а, ч., церк. Богослужбова книга з текстами релігійних пісень та молитов, призначених для щоденних церковних відправ (у давнину правила за читанку при навчанні грамоти). [Левенець:] Пустіть мене, панове! Я часослова колись… я в дяка вчився.  Словник української мови в 11 томах