чванька

ЧВА́НЬКА, и, ч. і ж., діал.

Чванько.

Ой чия то парубчина, ой чия то чванька? Закросила мама штани, – він каже: китайка (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. чванька — Чванька, -ки м. = чванько. Ой чия то парубчина, ой чия то чванька? Закрасила мама штани, — він каже: китайка. Чуб. IV. 480.  Словник української мови Грінченка