чебчик
ЧЕ́БЧИК, у, ч., розм.
Те саме, що чебре́ць.
Важкий дух польових васильків, чебчику розлягався в солонуватому повітрі (І. Нечуй-Левицький);
Долівка малесенької хатини з підваженим посередині сволоком, з розложистою, трохи похиленою набік піччю, була .. потрушена червоними васильками та чебчиком (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)