чебчик

ЧЕБРЕ́ЦЬ бот., ЧЕ́БРИК розм., ЧЕ́БЧИК розм. На високій береговині все літо синьо та сумно цвіте чебрець, найменша квітка з-поміж квіток (В. Земляк); Севере, чому квіти, що діставала від тебе, не клала я за образи та не засушувала, як святий чебрик? (Ірина Вільде); Важкий дух польових васильків, чебчику розлягався в солонуватому повітрі (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. чебчик — ЧЕ́БЧИК, у, ч., розм. Те саме, що чебре́ць. Важкий дух польових васильків, чебчику розлягався в солонуватому повітрі (І. Нечуй-Левицький); Долівка малесенької хатини з підваженим посередині сволоком, з розложистою, трохи похиленою набік піччю, була ..  Словник української мови у 20 томах
2. чебчик — че́бчик іменник чоловічого роду чебрець розм.  Орфографічний словник української мови
3. чебчик — -у, ч., розм. Те саме, що чебрець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чебчик — ЧЕ́БЧИК, у, ч., розм. Те саме, що чебре́ць. Важкий дух польових васильків, чебчику розлягався в солонуватому повітрі (Н.-Лев., V, 1966, 163); Долівка малесенької хатини з підваженим посередині сволоком, з розложистою, трохи похиленою набік піччю, була..  Словник української мови в 11 томах
5. чебчик — Чебчик, -ку м. = чебрик. ЗЮЗО. І. 176. Грин. III. 495.  Словник української мови Грінченка