чебрик

ЧЕБРЕ́ЦЬ бот., ЧЕ́БРИК розм., ЧЕ́БЧИК розм. На високій береговині все літо синьо та сумно цвіте чебрець, найменша квітка з-поміж квіток (В. Земляк); Севере, чому квіти, що діставала від тебе, не клала я за образи та не засушувала, як святий чебрик? (Ірина Вільде); Важкий дух польових васильків, чебчику розлягався в солонуватому повітрі (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. чебрик — ЧЕ́БРИК, у, ч., розм. Те саме, що чебре́ць. Знати Марусю, знати, у котрій вона хаті, чебриком осипана, калиною утикана (Сл. Б. Грінченка); Степ мерехтить i густо та солодко дихає чебриком. (В. Винниченко).  Словник української мови у 20 томах
2. чебрик — че́брик іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. чебрик — -у, ч., розм. Те саме, що чебрець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чебрик — ЧЕ́БРИК, у, ч., розм. Те саме, що чебре́ць. Знати Марусю, знати, у котрій вона хаті, чебриком осипана, калиною утикана (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. чебрик — Чебрик, -ку м. = чебрець. а). Мкр. Г. 38. Знати Марусю, знати, у котрій вона хаті, чебриком осипана, калиною утикана. Мил. Св. 62.  Словник української мови Грінченка