чебрик
ЧЕ́БРИК, у, ч., розм.
Те саме, що чебре́ць.
Знати Марусю, знати, у котрій вона хаті, чебриком осипана, калиною утикана (Сл. Б. Грінченка);
Степ мерехтить i густо та солодко дихає чебриком. (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)