чепурити
ЧЕПУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., кого, що і без прям. дод.
1. Наводити порядок де-небудь, прибирати, прикрашати щось.
Дівчата прибирали подвір'я.., чепурили призьбу, мили вікна (А. Шиян);
Орися більше поралася в хаті: примазувала, чепурила, чистила, полоскала (Григорій Тютюнник);
Щовесни ходять туди [на Барвінкову гору] сільські дівчата за хрещатим барвінком, яким так люблять квітчати свої голівки, чепурити хати (з легенди).
2. Надавати собі чи кому-небудь охайного, ошатного зовнішнього вигляду, чистити що-небудь, прикрашати когось.
За селом людей чепурять, одягають і надають їм потрібного вигляду (Ю. Яновський);
Доки Павловський колупається в моторі, протираючи свічки, ми теж чепуримо себе, зчищаємо з ніг багнюку (О. Гончар);
Федір вдоволено прослідкував, як ґава винесла капелюха на верхівку клена, почепила поміж гіллям і заходилася чепурити об нього дзьоба (В. Логвиненко).
Словник української мови (СУМ-20)