чепурити
ЧЕПУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., перех. і без додатка.
1. Наводити порядок де-небудь, прибирати, прикрашати щось.
Дівчата прибирали подвір’я.., чепурили призьбу, мили вікна (Шиян, Баланда, 1957, 82);
Орися більше поралася в хаті: примазувала, чепурила, чистила, полоскала (Тют., Вир, 1964, 263).
2. Надавати собі чи кому-небудь акуратного зовнішнього вигляду, чистити що-небудь, прикрашати когось.
За селом людей чепурять, одягають і надають їм потрібного вигляду (Ю. Янов., V, 1959, 132);
Доки Павловський колупається в моторі, протираючи свічки, ми теж чепуримо себе, зчищаємо з ніг багнюку (Гончар, Маша.., 1959, 31);
Федір вдоволено прослідкував, як гава винесла капелюха на верхівку клена, почепила поміж гіллям і заходилася чепурити об нього дзьоба (Логв., Давні рани, 1961, 147).
Словник української мови (СУМ-11)