чепіга
ЧЕПІ́ГА, и, ж., с. г.
Рукоятка в плузі.
На новосілля берись, а за чепігу держись (Номис);
Тут у куті лежав старий плуг з одним череслом, з дерев'яними чепігами і дерев'яним гряділем (О. Маковей);
За плугом, натискаючи на чепіги, горбився Полікарп (М. Стельмах);
Гряділь в азербайджанському плузі був з'єднаний із полозом, хоч відомий і тип плуга, де, як і в традиційному українському, він з'єднаний із лівою чепігою (з наук. літ.);
* Образно. Зводилась Україна.., ще тримаючи в одній руці меча, а другу вже поклавши на чепіги великого плуга, щоб переорати великі перелоги политої потом і кров'ю української землі (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)