чепіга —
ЧЕПІ́ГА, и, ж., с. г. Рукоятка в плузі. На новосілля берись, а за чепігу держись (Номис); Тут у куті лежав старий плуг з одним череслом, з дерев'яними чепігами і дерев'яним гряділем (О. Маковей); За плугом, натискаючи на чепіги, горбився Полікарп (М.
Словник української мови у 20 томах
чепіга —
-и, ж., с. г. Рукоятка в плузі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чепіга —
ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм.
Словник синонімів української мови
чепіга —
ЧЕПІ́ГА, и, ж., с. г. Рукоятка в плузі. На новосілля берись, а за чепігу держись (Номис, 1864, № 10127); Тут у куті лежав старий плуг з одним череслом, з дерев’яними чепігами і дерев’яним гряділем (Мак., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
чепіга —
Чепіга, -ги ж. 1) Въ плугѣ: деревянная рукоятка или двѣ. Вас. 199. Чуб. VII. 398. Шух. І. 165. На новосілля берись, а за чепігу держись. Ном. № 10121. 2) и мн. Созвѣз. Оріонъ (?) Ком. І. 49. Мнж. 148.
Словник української мови Грінченка