черідка

ЧЕРІ́ДКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до череда́1.

Клопочуться хазяйки невсипущі, стрічаючи отару та черідку (Леся Українка);

Он риба гра. Та скільки її? Цілою черідкою так і суне; спинки – чорні, боки – срібно-золоті, а очі з червоними обідками... (Панас Мирний);

За поворотом Ярослав різко зменшив швидкість – обминали черідку велосипедистів у синіх трусах і білих майках (Ю. Мушкетик);

Над головою злісно прошуміла черідка снарядів (С. Васильченко);

Христя почала перебирати своє життя. Що воно? Ціла черідка утрат та горя, ціла вервечка випадків, котрі піднімали її угору на те, щоб опустити сторч головою (Панас Мирний);

Він .. все не раз передумав за довге сидіння, за безкінечну чередку днів і ночей (І. Багряний);

// у знач. присл. чері́дкою. Один за одним.

Малі Семченята черідкою вибігали бавитися на сонце (С. Чорнобривець).

Значення в інших словниках

1. черідка — чері́дка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. черідка — -и, ж. Зменш.-пестл. до череда I. || у знач. присл. черідкою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. черідка — Чері́дка, -ки, -дці; -рі́дки, -рі́док  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. черідка — ЧЕРІ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до череда́¹. Клопочуться хазяйки невсипущі, стрічаючи отару та черідку (Л. Укр., І, 1951, 234); Он риба гра. Та скільки її?...  Словник української мови в 11 томах
5. черідка — Черідка, -ки ж. 1) ум. отъ череда. 2) Свиное стадо. Грин. II. 293. Ніхто з людей не бачив, шоб свині увечері вертались додому з черідки не біжучи. Грин. II. 292.  Словник української мови Грінченка