чесуча
ЧЕСУЧА́, і́, ор. е́ю, ж.
Цупка шовкова тканина, що має в основі бавовняні нитки.
Убраний в літнє убрання з шовкової біло-жовтуватої чесучі, з дорогою елегантною паличкою в руках, в пенсне в золотих обідках, Фесенко виступав кавалером, джентльменом (І. Нечуй-Левицький);
Яцуба в старанно випрасуваному костюмі з китайської чесучі, з натхненням в голодних очах енергійно порядкує, розподіляє місця, вносячи лад і поправки на ходу (О. Гончар);
// розм. Одяг із такої тканини.
Огрядна постать Джіаферова, вся в чесучі, одкритий рум'яний вид з горбатим носом, привітна усмішка сірих очей немов веселили освітлену хату (М. Коцюбинський);
Вони не рідні, а подібні, як близнюки. Чесуча, як уніформа. Грали, били костями, вганяючи у землю стола (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)