чиноватий
ЧИНОВА́ТИЙ, а, е, діал.
Тканий саржевим переплетінням на чотирьох підніжках.
Запаски ткали чиноватим переплетенням (з наук.-попул. літ.);
Техніка ткання на ткацьких верстатах залежала від практичного застосування тканини. Залежно від неї, полотна поділяли на прості і чиноваті (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)