чиновать

ЧИНО́ВАТЬ, і, ж., діал.

Полотно, при тканні якого нитки основи в чинах перехрещуються не попарно, а кожна третя з кожною першою.

Сувій чиноваті.

Значення в інших словниках

1. чиновать — Чино́вать, -ті ж. = чиновате полотно. (см. чиноватий 2). Вх. Зн. 80.  Словник української мови Грінченка