чиновничок

ЧИНО́ВНИЧОК, чка, ч., зневажл.

Зменш. до чино́вник.

Чоловік Килинин, дрібний чиновничок, умер дуже рано (А. Кримський);

Радість усіх, особливо Миколи Олексійовича, була безмежною. Та чи не менше радів чиновничок несподіваній великій нагороді. Він випадково побачив на вулиці і підібрав пакунок з рукописом, чекав довго, оглядався, чи не підійде хтось, а потім відніс додому (О. Іваненко).

Значення в інших словниках

1. чиновничок — чино́вничок іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. чиновничок — -чка, ч., зневажл. Зменш. до чиновник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чиновничок — ЧИНО́ВНИЧОК, чка, ч., зневажл. Зменш. до чино́вник. Чоловік Килинин, дрібний чиновничок, умер дуже рано (Крим., Вибр., 1965, 353).  Словник української мови в 11 томах