чиншовий
ЧИНШОВИ́Й, а́, е́, іст.
Прикм. до чинш.
Чиншові прибутки;
// За який сплачується чинш.
Софрон і зараз сидів на батьківському хазяйстві – двох власних і двох чиншових від графа Шембека десятинах (Ю. Смолич);
// Який платив за користування державною або поміщицькою землею чинш.
Петро Ярош платив подать нарівні з чиншовою шляхтою (М. Стельмах);
– Та які там пани! Дрібна шляхта, чиншова, Ще такі гайдамаки з них виходили що ну! – У нас такого і не видано, і не чувано (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)