чиншовик

ЧИНШОВИ́К, а́, ч., іст.

Орендатор, який платив чинш власникові землі.

То був ґрунт одного шляхтича-чиншовика, Івана Михалчевського (І. Нечуй-Левицький);

Ці “шляхтичі” звичайно були “чиншовиками”, тобто засівали землю, виплачуючи за неї поміщикові щорічну плату – “чинш” (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. чиншовик — Чиншови́к: — платник податків за аренду землі [25]  Словник з творів Івана Франка
2. чиншовик — чиншови́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. чиншовик — -а, ч., іст. Орендатор, який платив чинш власникові землі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чиншовик — Чиншови́к, -ка́; -вики́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. чиншовик — ЧИНШОВИ́К, а́, ч., іст. Орендатор, який платив чинш власникові землі. То був грунт одного шляхтича-чиншовика, Івана Михалчевського (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. чиншовик — Чиншовик, -ка м. Платящій чиншъ, состоящій на чиншевомъ положеніи.  Словник української мови Грінченка