чмелений
ЧМЕ́ЛЕНИЙ, ЧМАЛЕ́НИЙ, а, е, розм.
Який втратив владу над собою; очманілий.
Чмелена Катря за ним [кущем] повертає й опинилась серед невеликої круглої поляни (Панас Мирний);
Хмара хмару швидко гоне [гонить], грім по небу торохтить, вітер плаче, вітер стогне, дощ по вікнах порощить. Під чмалену сю незгоду мов побиті люде [люди] сплять (Сл. Б. Грінченка);
* У порівн. Мотря повернулася, вийшла. Ішла по улиці, – не бачила світа [світу] перед собою; прийшла додому, – як п'яна, мов чмелена... – Що там, дочко? – стріла її мати. (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)