човен
ЧО́ВЕН, човна́, ч.
1. Невелике, перев. веслове судно.
Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен по Дунаю, Один за водою (Т. Шевченко);
Човна одв'язано, лунає стук весла (М. Рильський);
Прозорого червневого ранку чудовий вітрильний човен прийшов у порт Слобідки (О. Донченко);
* Образно. Конає світ старий, де осінь жовтозора на золотих човнах до заходу пливе (В. Сосюра);
Світло життя, я в глибокій зажурі, Вилікуй в серці болі біди І порятуй мого човна від бурі В тиху причалість його заведи (М. Вінграновський);
* У порівн. І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав (Т. Шевченко).
2. Назва деяких видів невеликих військових суден.
– Цієї ночі, – пояснював він бійцям, – з лиману у води Дніпра несподівано прорвались панцирні човни противника (О. Гончар);
В океані пливе підводний човен (О. Довженко).
△ (1) Каноне́рський чо́вен – те саме, що каноне́рка.
Полковнику Чорноморського війська Паливоді було наказано розгромити своїми канонерськими човнами турецькі батареї на південному березі Дунаю неподалік Верхніх Чатал (А. Кащенко);
До острова наблизились канонерські човни де Рібаса. Підтримуючи запорожців, вони влучно били по укріпленнях фортеці (С. Добровольський);
(2) Летю́чий (рідко літа́ючий) чо́вен, ав. – гідролітак, корпус якого має форму човна;
(3) Мото́рний чо́вен – невелике судно, що рухається за допомогою двигуна.
Рокотить десь далеко моторний човен, перевозячи людей на пляж (Ю. Яновський).
◇ Як соба́ка в човні́ див. соба́ка.
Словник української мови (СУМ-20)