чогось
ЧОГО́СЬ.
1. займ. див. щось¹.
2. у знач. присл. Невідомо чому, з якоїсь причини; чомусь, через щось.
Галя й Мотря сиділи собі та мовчки пряли. У кожної чогось так тяжко було на серці (Панас Мирний);
– Я чогось нездужаю трохи, – промовила Маруся (Марко Вовчок);
Так у мене складаються справи, що все чогось часу нема (М. Коцюбинський);
Став виходити народ на перон. Вийшла й Катря. І тільки з дверей на перон, а народ назад чогось суне. Чути й вигуки: “Заходь! заходь!” Що там таке сталося – не придумати (А. Головко);
Лесь обережно сідає на краєчок тендітного кріселка і чогось зітхає (М. Стельмах);
Я знав, що Ліда буде заперечувати, і вона справді розчаровано казала, що це фантастика, що рятунок товаришів конче необхідний, але це треба зробити якось інакше, і т. д. Мені чогось здалося, ніби всі з чеканням і сподіванкою дивляться на Синю Волошку. (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)