чоловічина
ЧОЛОВІ́ЧИНА¹, и, ч., розм.
Те саме, що чолові́к.
Чоловічина він непоказний собою – скидається весь на велику мурашку, поперев'язувану горбками (П. Козланюк);
Дідові подобалось, як жінка схарактеризувала його ворога. – Поганий чоловічина, нема де правди діти, – сказав дід (В. Гжицький);
– От чоловічина... Для своєї наживи готовий у вогонь і воду, а для загального добра і пальцем не ворухне... (В. Кучер).
ЧОЛОВІ́ЧИНА², и, ж., розм.
М'ясо людини.
Пахне чоловічиною.
Словник української мови (СУМ-20)