чорнильний
ЧОРНИ́ЛЬНИЙ, а, е.
Прикм. до чорни́ло 1.
Кулька влучила їй якраз у бант, підстрибнула вгору і впала на стіл до Марини Пилипівни, залишивши після себе чорнильний слід у журналі (Л. Смілянський);
Стіл був покритий шматком червоної матерії з багатьма чорнильними плямами, подекуди пропаленої то сірником, то цигаркою (Л. Дмитерко);
* Образно. І глипає на нас зворушено і гордо. щасливий предок – щирий шимпанзе. Йому гойдатись на гіллі рипучім і на тропічних тішитись вітрах, а ми підем і цілий світ научим, як у чорнильних плавати морях. У нас до того мудрі всі та вчені, що лімітуємо чорнило і папір! (Л. Костенко);
// Кольору темного чорнила.
Чорнильна темнота;
// Відтворений, зображений за допомогою чорнила.
Із зошита Василя Чабаненка випадає промокальний папір; на ньому змальовано корабель і гармату, з жерла якої вилітає хмара чорнильного диму (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)