чорнило
ЧОРНИ́ЛО, а, с.
1. Водний розчин певного барвника, що використовується для писання; атрамент.
В просторій кімнаті з чотирма вікнами стояв посередині стіл, застелений червоним сукном. Сукно було аж рябе від чорних плям з чорнила (М. Коцюбинський);
За столом сиділа Якимова сестра Тетяна – школярка – і старанно виводила на великім аркуші бузиновим чорнилом – Давидову передовицю переписувала (А. Головко);
Сучасне чорнило – це водні розчини різних синтетичних барвників майже всіх кольорів веселки з домішкою гліцерину тощо (з газ.);
* У порівн. У хаті стає темно і тихо. Хлопець широко розплющеними очима вдивляється в темряву .. Ось у чорній, як чорнило, пітьмі виразно біліє борода його... (М. Коцюбинський).
2. жарг. Дешеве червоне вино низької якості.
Так! Зіп'явся! Пиво – пріч! Давай плодовигідне! Чорнило давай! Я ще погуляю! (А. Крижанівський);
Докотився чоловік, як то кажуть, до краю. Почав збирати пляшки в під'їздах і на смітниках, щоб купити на похмілля “чорнила” (з газ.).
△ (1) Симпати́чне (безба́рвне) чорни́ло – прозора або трохи підфарбована рідина, що використовується в криптографії.
Словник української мови (СУМ-20)