чорнильний
ЧОРНИ́ЛЬНИЙ, а, е.
Прикм. до чорни́ло 1.
Кулька влучила їй якраз у бант, підстрибнула вгору і впала на стіл до Марини Пилипівни, залишивши після себе чорнильний слід у журналі (Л. Смілянський);
Стіл був покритий шматком червоної матерії з багатьма чорнильними плямами, подекуди пропаленої то сірником, то цигаркою (Л. Дмитерко);
* Образно. І глипає на нас зворушено і гордо. щасливий предок – щирий шимпанзе. Йому гойдатись на гіллі рипучім і на тропічних тішитись вітрах, а ми підем і цілий світ научим, як у чорнильних плавати морях. У нас до того мудрі всі та вчені, що лімітуємо чорнило і папір! (Л. Костенко);
// Кольору темного чорнила.
Чорнильна темнота;
// Відтворений, зображений за допомогою чорнила.
Із зошита Василя Чабаненка випадає промокальний папір; на ньому змальовано корабель і гармату, з жерла якої вилітає хмара чорнильного диму (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- чорнильний — див. чорний Словник синонімів Вусика
- чорнильний — [чорнил'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- чорнильний — чорни́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- чорнильний — -а, -е. Прикм. до чорнило. || Кольору темного чорнила. Чорнильна темнота. || Відтворений, зображений за допомогою чорнила. Чорнильний горішок — хворобливий наріст на молодих дубових вітках та листі, що містить дубильні речовини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чорнильний — чорни́льна душа́ у кого, зневажл. Хто-небудь обмежений у своїй діяльності вузькими службовими обов’язками, інтересами; бюрократ, канцелярист. — Не таючись, скажу тобі: чорнильна душа була в мене. Фразеологічний словник української мови
- чорнильний — ЧОРНИ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до чорни́ло. Кулька влучила їй якраз у бант, підстрибнула вгору і впала на стіл до Марини Пилипівни, залишивши після себе чорнильний слід у журналі (Сміл. Словник української мови в 11 томах