чорногривий

ЧОРНОГРИ́ВИЙ, а, е.

Який має чорну гриву.

Багато оленів-рогачів і чорногривих турів лягло головами від стріл і ратищ боярських (І. Франко);

Іржуть на вітрі коні чорногриві (А. Малишко);

* Образно. Ось і сьогодні вечір чорногривий, неначе кінь басує вороний, а я іду, волоссям сивий, сивий, і тільки серцем, серцем молодий (В. Сосюра);

// у знач. ім. чорногри́вий, вого, ч. Кінь, який має чорну гриву.

Чорногриві, обійшли обози. Неживих знайшли господарів – Й потекли гарячі кінські сльози Гайдукам поміж смолистих брів (П. Воронько).

Значення в інших словниках

1. чорногривий — див. кінь  Словник синонімів Вусика
2. чорногривий — чорногри́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. чорногривий — -а, -е. Який має чорну гриву. || у знач. ім. чорногривий, -вого, ч. Кінь, який має чорну гриву.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чорногривий — ЧОРНОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має чорну гриву. Багато оленів-рогачів і чорногривих турів лягло головами від стріл і ратищ боярських (Фр., VI, 1951, 10); Іржуть на вітрі коні чорногриві (Мал., Чотири літа, 1946, 148); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
5. чорногривий — Чорногривий, -а, -е Черногривый. Желех.  Словник української мови Грінченка