чорногривий

ЧОРНОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має чорну гриву.

Багато оленів-рогачів і чорногривих турів лягло головами від стріл і ратищ боярських (Фр., VI, 1951, 10);

Іржуть на вітрі коні чорногриві (Мал., Чотири літа, 1946, 148);

*Образно. Ось і сьогодні вечір чорногривий, неначе кінь басує вороний, а я іду , волоссям сивий, сивий, і тільки серцем, серцем молодий (Сос., Щастя.., 1962, 20);

// у знач.ім. чорногри́вий, вого, ч. Кінь, який має чорну гриву.

Чорногриві, обійшли обози. Неживих знайшли господарів — Й потекли гарячі кінські сльози Гайдукам поміж смолистих брів (Воронько, Коли я.., 1962, 82).

Значення в інших словниках

1. чорногривий — див. кінь  Словник синонімів Вусика
2. чорногривий — ЧОРНОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має чорну гриву. Багато оленів-рогачів і чорногривих турів лягло головами від стріл і ратищ боярських (І. Франко); Іржуть на вітрі коні чорногриві (А. Малишко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. чорногривий — чорногри́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
4. чорногривий — -а, -е. Який має чорну гриву. || у знач. ім. чорногривий, -вого, ч. Кінь, який має чорну гриву.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чорногривий — Чорногривий, -а, -е Черногривый. Желех.  Словник української мови Грінченка