чорнозем
ЧОРНО́ЗЕМ, у, ч.
Родючий чорний ґрунт, багатий на перегній, що утворився переважно в степових і лісостепових районах із жовтоземів, глин або мулу в умовах помірно-континентального та континентального клімату.
На території України виділяються такі найголовніші типи ґрунтів: дерново-підзолисті, дернові, сірі лісові, чорноземи, каштанові, болотні, бурі лісові (з наук. літ.);
З-під гіллястих кущів дихає на неї тепле повітря, насичене пахощами чорнозему (М. Коцюбинський);
Ниви всипані густісінько вапняними камінчиками, а пісок з грубим додатком глини робив враження чорнозему (Л. Мартович);
Опале мокре листя прилипає до чобіт разом з чорноземом (А. Шиян);
// Поле, площа з таким ґрунтом.
Нарешті, заздалегідь узнавши всі ціни і на чорнозем, і на суглинок, і на супісок, вона твердо вирішила продати дві півдесятини (М. Стельмах);
До шелюгів дорога була добра, піщана. І шелюгами. А потім пішли чорнозем та солонці (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)