чорнозем
ЧОРНО́ЗЕМ, у, ч. Родючий чорний грунт, багатий на перегній, що утворився переважно в степових і лісостепових районах.
На території України виділяються такі найголовніші типи грунтів: дерново-підзолисті, дернові, сірі лісові, чорноземи, каштанові, болотні, бурі лісові (Колг. енц.. І, 1956, 567);
З-під гіллястих кущів дихає на неї тепле повітря, насичене пахощами чорнозему (Коцюб., І, 1955, 247);
Ниви всипані густісінько вапняними камінчиками, а пісок з грубим додатком глини робив враження чорнозему (Март., Тв., 1954, 257);
Опале мокре листя прилипає до чобіт разом з чорноземом (Шиян, Переможці, 1950, 174);
// Поле, площа з таким грунтом.
Нарешті, заздалегідь узнавши всі ціни і на чорнозем, і на суглинок, і на супісок, вона твердо вирішила продати дві півдесятини (Стельмах, II, 1962, 234);
До шелюгів дорога була добра, піщана. І шелюгами. А потім пішли чорнозем та солонці (Головко, II, 1957, 79).
Словник української мови (СУМ-11)