чуга
ЧУ́ГА, и, ж., діал.
1. Верхній одяг у лемків: довгий плащ із великим коміром, пошитий із суцільних шматків доморобної тканини, довгі зашиті рукави якого слугують за сумки.
Специфічним предметом лемківського верхнього одягу є чуганя, або чуга, – довгий до колін плащ із коричневого сукна з великим коміром, що спадав на плечі і правив за капюшон (з наук. літ.);
Ми побачили на стежці за двірцем купу людей згорблених, з клунками на плечах, в коротких не то плащах, не то чугах з білого, примітивно тканого овечого сукна і в повстяних капелюхах (І. Франко).
2. Верхній одяг у галицьких верховинців – щось на зразок свитки з кошлатої тканини, без рукавів та коміра.
Тепла чуга.
Словник української мови (СУМ-20)