чудакуватість
ЧУДАКУВА́ТІСТЬ, тості, ж.
Властивість за знач. чудакува́тий.
Начальство вважало його за дуже ввічливу людину, за доброго педагога і тому прощало йому деяку милу чудакуватість... (О. Ільченко);
Старим людям життя завжди здається простішим, аніж воно є насправді. Може, то самовпевненість.., а може, звичайна стареча наївність, чудакуватість (В. Земляк).
Словник української мови (СУМ-20)